2018 рік: ескалація стосунків між Церквами
«Щоб вас заінтригувати, розкажу, як та зустріч — конференція єпископів Східних Церков Європи у 2019 році, організовувалася, і для чого вона була потрібна, — розповідає Блаженніший Святослав про передісторію події. — Чому саме на тій зустрічі мова йшла про екуменізм і чому та зустріч набула такої важливості для Вселенської Церкви?
Пригадаймо 2018 рік: це був рік колосального напруження, ескалації у стосунках у трикутнику «Москва — Рим — Константинополь (тепер — Фанар. — Ред.)». Ця ескалація мала свою динаміку, і так вийшло, що наша Греко-Католицька Церква опинилася у її центрі. Що ж сталося? А сталося те, що Київське християнство почало відновлювати свою суб’єктність: ми перестали бути предметом перемовин у цьому трикутнику і почали ставати дуже активним суб’єктом. І це не всім подобалося.
І ось — травень 2018 року. До Риму приїжджає величезна група — «паломництво з Москви» під керівництвом митрополита Іларіона Алфєєва, і отримує прийом на найвищому рівні. І закінчується це «паломництво» великим оскарженням — зокрема, щодо УГКЦ: що ми, мовляв, втручаємося у внутрішні православні стосунки. Тоді почалася певна маніпуляція поняттями міжцерковного і богословського діалогу: нас знову почали звинувачувати в прозелітизмі. Це поняття час від часу постійно спливало, та й саме існування Східних Католицьких Церков серед православної більшості часто таврувалося як прозелітизм.
Друга тема, яка почала мусуватися в той час, — поняття уніатизму і самого існування Східних Католицьких Церков. Всі ми пам’ятаємо Баламандську декларацію, яка, властиво, відкинула уніатизм як метод об’єднання Церков. Але цікаво, що у московській риториці почалися певні маніпуляції: ніхто не говорив про уніатизм, а говорилося про уніатство, яке, у їхньому трактуванні, означало одне й те ж. Тобто, у їхньому дискурсі, якщо уніатизм не має рації і засуджений, відкинутий, то який зміст в існуванні Східних Католицьких Церков? І всі ці речі говорилися тоді, у 2018-му.
Ми побачили ще у сумнозвісній Гаванській декларації 2016 року, що доля Східних Католицьких Церков була окреслена як свого часу доля американських індіанців у резерваціях: мовляв, раз вже є, то існуйте, але щоб не виходили назовні. Про якусь роль у стосунках взагалі не йшлося. Очевидно, що такого типу доля нам абсолютно не подобалася. І ми розуміли, що наше завдання — сповнити свою місію у ширшому плані стосунків Східних Католицьких Церков. Ми не хотіли завмирати як Церква — ми хотіли рости і розвиватися. То якою ж мала бути наша роль у тих обставинах?»
Треба щось робити
«Отже, після такої інформаційної атаки я не витримав і поїхав до Риму. І 4 липня 2018 року мав зустріч із папою Франциском: я сказав йому, що ми, як Церква, потребуємо нового слова папи про Східні Католицькі Церкви — слова перших осіб, які ведуть цей діалог, зокрема, екуменічний. І є питання: східні католики мають свою роль в екуменічному діалозі чи ні? Бо дуже часто складалося враження, що наші брати православні ведуть той діалог виключно з Римо-Католицькою Церквою, а східні католики — як кажуть, „аки риби безгласниє“. Більше того, у багатьох країнах наші православні брати навіть ставили умови для зустрічей: мовляв, якщо там будуть східні католики, ми участі брати не будемо. Так категорично завжди виступала, зокрема, Польська Православна Церква.
І коли я пояснив папі Франциску, які ми маємо питання, він мені сказав одну фразу: «Mi offro per questo incontro» — «Я у вашому розпорядженні для такої зустрічі», як переклали українською. Це інтерпретація, бо «offrirsi» означає пожертвувати собою, вкласти себе в чиїсь руки.
І папа мені тоді сказав — ідіть до кардинала Курта Коха і готуйте конференцію. Ну, це була трохи провокація, бо уявіть, як мені було прийти до поважного кардинала і сказати, що папа наказав йому готувати конференцію. Але у нас із кардиналом Кохом завжди були гарні стосунки, і я просто розповів Його Еміненції про необхідність організації такої зустрічі. І ми почали над цим працювати».
УГКЦ виступила тоді організатором зустрічі східних католицьких єпископів Європи, яку запланували на наступний, 2019 рік.