05 Вересня, 10:18
Поділитись статтею
Проєкт будівництва реабілітаційного центру для ветеранів на ділянці біля міського озера днями презентували журналістам його ініціатори – франківські військові та волонтери. Реабілітаційний центр з оздоровчою і рекреаційною зоною має розміщуватися на комунальній ділянці площею трохи більше 1 гектара. Військові, які підтримують будівництво реабілітаційного центру заявляють, що готові шукати спільну мову і з тими, хто проти.
На зустріч з медіа прийшли ветерани війни та волонтери. Вони детально пояснили свій задум, а також висловилися щодо закидів у їхній бік, мовляв їх хтось використовує. Ветерани та волонтери стверджують, що самі ініціювали це будівництво і наполягають на ділянці біля озера. Бо вважають, що витісняти військових на реабілітацію за місто не лише неправильно, але й принизливо.
Ми хочемо рухатися до якось консенсусу і знайти вихід, на сьогодні, з тупикової ситуації, адже зараз є ми і є громадськість, ми реєструємо петиції, активісти реєструють петиції, ми збираємо акції, громада збирає акції. Ми маємо знайти якусь точку, на якій ми просто потиснемо всі один одному руки і почнемо рухатися далі. Адже, якщо це затягнеться, то є ризик, що на цій ділянці біля озера не буде ані реабілітаційного центру, ані парку ветеранів. Ми можемо залишитися лише з конфліктом, адже сьогодні суспільство агресивно налаштовується проти військових, а військові – агресивно проти суспільства, а це точно не те, що потрібно нашій країні. Ми маємо дихати в унісон, і ми повинні робити круті речі, круті проєкти разом, таким чином, щоб це задовольняло потреби всіх» – каже один з ініціаторів будівництва, військовослужбовець 114 бригади тактичної авіації Руслан Колішенко.
Ветерани переконані, що війна з часом ставатиме лише складнішою і ніхто сьогодні не впевнений, що за рік, два чи три вона завершиться. Тим часом поранених чи військових з різними фізіологічними та психологічними потребами з кожним днем ставатиме все більше.
Як на мене, – продовжує Руслан Колішенко, – Івано-Франківськ дещо відстає від інших міст України, бо на сьогодні у нас відсутній спеціалізований, потужний реабілітаційний центр, а я б сказав навіть мережа таких центрів, і настав час і можливість такий проєкт реалізувати. Звісно, місто потребує певних правил забудови, але, мабуть, це питання не до ветеранів і не до мене.
У місті необхідний реабілітаційний центр, переконаний і присутній на зустрічі співавтор проєкту, військовослужбовець Микола Бітюк.
Ми цю ідею давно виношували. Потім зустрілися з Русланом та хлопцями, придумали таке. Пішли до наших депутатів, про яких нам казали: “Та хто вас підтримає?” Так воно і відбулося. Прийшли на сесію — наше питання ледь не зняли. Ми вже думали, що все нічого не вийде. Але вдалося все ж таки і сьогодні є можливість це зробити, віддати на інвестиційний конкурс. Нам немає різниці, хто буде будувати. Головне — щоб це було.
Про місце та доцільність будівництва реабілітаційного центру висловилися й інші учасники зустрічі.
А чому наші найкращі воїни не заслуговують цього місця? Чим вони не вгодили суспільству? Що вони зробили не так, що стоїть питання про те, щоб перенести реабілітаційний центр далі, за місто? І бізнес обов’язково там має бути. Як волонтер, заявляю, що 75-80% потреб мені закриває місцевий бізнес і лише 20-25% — звичайні люди”, — розповідає співавтор проєкту, представник громадської організації “Толока-ЮА” Роман Курилюк.
І все таки хто ж інвестор?
Попри те, що у суспільстві, а точніше у соцмережах вже називають конкретні фірми-інвестори, на разі, кажуть ініціатори проєкту, щось озвучувати передчасно. Адже спочатку має бути оголошений інвестиційний конкурс на реалізацію даного проєкту.
Їх може бути 100, може бути 10, ми ж розуміємо, що чим довше це питання затягується, чим більше воно обростає певним суспільним негативом, то тим самим інвесторам в майбутньому не так вже цікаво може бути подавати ці заявки. А зрештою місто не має таких коштів для того, щоб фінансувати такого плану проєкти.
Чи не станеться так, що поруч з реабілітаційним центром виростуть багатоповерхівки?
На це питання військові та волонтери мають однозначну відповідь – ні! За словами ініціаторів будівництва, на сьогодні є велика ділянка в межах озера зі сторони вулиці Гурика. Вона розміром понад 4 гектари. І чомусь всі розглядають цю територію як одне ціле.
Я хотів би наголосити, що ми розглядаємо лише ділянку в комунальній власності 1,1 гектари, решта – це приватна територія. Територія, до якої має відношення будівельна компанія. Я зустрічався з ними, щоб чітко зрозуміти для себе, чи планують вони там багатоповерхову забудову, адже суспільна думка склалася чомусь саме така. Мені особисто задекларували, що такої забудови там не планувалося і не планується. Звісно, суспільство каже, що це все брехня, нас обманюють і буде все по-іншому. Натомість я ще раз запевняю, і хлопці це підтвердять, в той момент, коли там починається, не дай Бог, якась забудова, яка неузгоджена з громадою, ми стаємо на сторону, скажімо так, активістів і навіть готові йти зносити ті паркани, зносити ті стіни, якщо вони там появляться – додає Руслан Колішенко.
Спростували військові та волонтери і ще одну інформацію про те, що площа реабілітаційного центру буде виключно 500 квадратних метрів. Насправді, чи буде це 500, 700, 1000 чи навіть 1200 визначить тільки інвестиційний конкурс. Також Руслан Колішенко повідомив, що веде комунікацію з флагманом реабілітації в Україні – центром Superhumans. І вже після 15 вересня стане зрозуміло чи може цей проєкт реалізуватися і в Івано-Франківську, оскільки Superhumans починає масштабуватися в межах всієї країни.
Ну і головне: 25% майбутньої забудови – для реабілітації, 75% – для комерції. Чому саме так?
На визначеній території планують збудувати спортзал, басейн, кімнати для реабілітацій. А ще тут будуть кафе, освітні заклади, ймовірно приватний дитсадок тощо. Руслан Колішенко каже, що із загальної площі забудови близько 25% мали б перейти у комунальну власність міста, а решта – за переможцем інвестиційного конкурсу.
“Чи не забагато це для інвестора? Вважаю, що це оптимально, враховуючи, що це мільйони доларів, яких точно нема в міському бюджеті. Якщо це буде 30-35% – чудово. Не стоїть завдання натягнути на себе максимальну кількість комунальної власності. Є класичні закони економіки – те що в руках держави не так працює ефективно, як у приватних руках. Якщо ми отримаємо 1000 м.кв. нерухомості, яка експлуатується максимально ефективно – мені буде від цього радісно. Чи не шкода нам зеленої зони? Якби було не шкода, ми би все бетоном залили, прямі і прямокутні бетонні стіни. Але ми першочергово думали збільшити кількість зелених зон і насаджень. Якщо треба ще більше, на стінах туї і кущі чи мохом все засадити, ми зробимо, пропонуйте”, – додав Руслан Колішенко.